Про неможливість оскарження ухвал суду про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду (за судовою практикою станом на 06.07.2018 року)

Перегляди: 4802

Статтею 56 Закону України «Про третейські суди» передбачено можливість оскарження рішення компетентного ( державного) суду про відмову від видачі виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду.

Частинами 3 та 5 ст.487 ЦПК також передбачена лише можливість оскарження ухвали суду про відмову у видачі виконавчого листа.

Верховний Суд України у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2743цс15 про оскарження ухвали про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду зробив висновок про неможливість оскарження ухвал суду про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду . Ця правова позиція також міститься в ухвалах ВССУ від 02.03.2016 року у справі № 755/17167/15, від 26.07.2017 року у справі № 755/7778/13, від 25.10.2017 року у справі № 755/11358/16.

Як сказано в Ухвалі ВССУ від 02.03.2016 року у справі № 755/17167/15 «ухвала про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку…, так як у такому випадку оскарженню підлягає рішення третейського суду або виконавчий лист відповідно до вимог ст. 369 ЦПК України. Підтвердженням цього є і те, що як заява до суду, так і касаційна скарга містить мотиви, які стосуються саме оскарження рішення третейського суду.»

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року у випадку « подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач … постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою».

Після вищевказаного правового висновку ВСУ від 17.02.2016 року апеляційні та касаційні цивільні суди сформували єдину практику відмови у прийнятті або закриття провадження за скаргами на ухвали місцевих судів про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду.

У нової редакції ЦПК залишилась норма ( ч.ч.3,5 ст.487 ЦПК) про можливість оскарження лише ухвали суду про відмову видачі виконавчого листа на рішення третейського суду.

Відповідно до ч.3 ст.263 нової редакції ЦПК, ч.4 ст.236 нової редакції ГПК «суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду».

Висновки ВСУ від 17.02.2016 року та постанови пленуму ВСУ від 24.10.2008 року були враховані у деяких ухвалах апеляційного суду ( див. постанову Апеляційного суду м.Києва від 28.02.2018 року у справі № 755/6782/13 ).

Проте частиною 3 ст.356 нової редакції Господарського процесуального кодексу ( далі ГПК) на відміну від ЦПК передбачена можливість оскарження ухвали про видачу наказу на виконання рішення третейського суду. Така практика існувала у господарських судах і до прийняття нової редакції ГПК всупереч ст.56 Закону України «Про третейські суди», принципів остаточності та визначеності рішення , процесуальної економії.

Для обґрунтування можливості апеляційного оскарження ухвал про видачу виконавчих листів на рішення третейського суду апелянти часто посилаються на п.8 ч.3 ст.129 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 28.04.2010 року № 12-рп/2010 , від 11.12.2007 року №11-рп/2007 та інші рішення КСУ , практику ЄСПЛ.

Проте з останнього з цього питання Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року № 2-рп/2015 випливає, що встановлене у п.8 ч.3 ст.129 Конституції України можливість апеляційного оскарження рішень суду, крім випадків встановлених законами слід розуміти таким чином, що випадки неможливості апеляційного оскарження певних рішень (ухвал) суду можуть встановлюватися не тільки прямим приписом закону про неможливість апеляційного оскарження певних рішень (ухвал), а і - з урахуванням змісту пов’язаних між собою процесуальних норм

Неможливість апеляційного оскарження ухвал про видачу виконавчого документу на рішення третейського суду випливає з наступних пов’язаних між собою статей ЦПК та ГПК.

Відповідно до рішень ЄСПЛ, які наведені, наприклад, у правової позиції ВСУ від 06.09.2017 року у справі № 6-1422цс17 про скасування рішення третейського суду, а саме - рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії», "Олександр Шевченко проти України" , "Трух проти України" можливість оскарження рішень суду є обмеженою та при оскарженні рішень суду повинен виконуватися принцип остаточності та визначеності судового рішення.

Цей принцип по відношенню до судових рішень державного суду втілений у ч. 2 ст.358, ч. 3 ст.394 ЦПК, ч.2 ст.261, ч.4 ст.293 ГПК , за якими апеляційний або касаційний суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Стосовно рішень третейського суду частинами 5 та 7 ст.454 ЦПК встановлений 90 денний строк на оскарження рішення третейського суду та не передбачено поновлення цього строку відрахованого від дня прийняття рішення . Із спливом цього строку заява про скасування рішення третейського суду підлягає поверненню. У останніх постановах Касаційного цивільного суду ( далі – КЦС) цей строк визначений як преклюзивний (припиняючий, присічний), який не підлягає поновленню (див постанови КЦС від 04.06.2018 р. у справах № 795/305/18-ц, № 795/489/18 та від 21.05.2018 р. у справі № 796/3/2017.

Статтею 486 ЦПК встановлені підстави для відмови у видачі виконавчого листа, які співпадають з підставами для скасування рішення третейського суду (див. ст.458 ЦПК).

Якщо суд прийняв рішення (ухвалу) про видачу виконавчого листа, то скасування цього рішення фактично за своїми наслідками означає скасування рішення третейського суду.

Таким чином, надання відповідачу можливості апеляційного оскарження рішення суду про видачу виконавчого документу на рішення третейського суду фактично означає надання скаржнику можливості оскаржити рішення третейського суду за іншими правилами і після спливу 90 денного строку з дня прийняття рішення третейського суду. що суперечить принципу остаточності та визначеності рішення.

У випадку, якщо відповідач оскаржує видачу виконавчого документу паралельно або після оскарження рішення третейського суду, то це порушує і принцип процесуальної економії, оскільки державні суди завантажуються встановленням однакових обставин для скасування рішення третейського суду та відмови у видачі виконавчого документу ( див наприклад , постанову ВГСУ від 14.03.2013 року у справі № 27/176, Касаційного господарського суду від 11.06.2018 року у справі № 910/1532/17.

Відомо, що неможливе оскаржити окремо от рішення державного суду виконавчий документ виданий на це рішення. Цей виконавчий документ можливе лише визнати таким, що не підлягає виконанню за правилами ст.432 ЦПК ( ст.369 попередньої редакції ЦПК), ст.328 ГПК ( ст. 117 попередньої редакції ГПК).

Таким чином, з урахуванням змісту пов’язаних між собою процесуальних норм,

Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року № 2-рп/2015 ухвала суду про видачу виконавчого документ на рішення третейського суду не підлягає оскарженню.