Постійно діючий
ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД
при Асоціації Українських банків

Судові рішення про застосування ст.652 Цивільного кодексу України

РІШЕННЯ  
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  


  26 травня 2010 року                                                           м. Київ   

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах   
Верховного Суду України в складі:  

головуючого    Григор’євої Л.І.,  

суддів: Балюка М.І., Гуменюка В.І., Барсукової В.М., Луспеника Д.Д.,-  


розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” в особі Вінницького відділення публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про розірвання кредитного договору за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2009 року,  


  в с т а н о в и л а:  


У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 27 березня 2007 року між нею та відповідачем укладено кредитний договір № 11121736000, предметом якого є грошові кошти у розмірі  186 000 (сто вісімдесят шість тисяч) доларів США. У забезпечення виконання зобов’язання по поверненню в повному обсязі кредитних коштів 27 березня 2007 року між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, а також 29 березня 2007 року між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_3. Протягом четвертого кварталу 2008 року відбулася істотна зміна обставин, якими позивачка керувалась укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенню до гривні України, що стало причиною здорожчання кредитного ресурсу на 75,5 %. Зміна обставин є істотною, а тому є підстави для визнання недійсним кредитного договору та пов’язаних з ним договорів іпотеки і поруки. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просила задовольнити її позовні вимоги та розірвати кредитний договір № 11121736000, укладений 27 березня 2007 року між ОСОБА_6 та АКІБ “УкрСиббанк”, а також пов’язані із ним договори іпотеки від 27 березня 2007 року та від 29 березня 2007 року, укладені між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_6, і розірвати договір поруки від 27 березня 2007 року, укладений між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_7 Визнати наслідком розірвання кредитного договору зобов’язання ОСОБА_6 виплатити АКІБ “УкрСиббанк” залишок основного боргу по тілу кредиту відповідно до умов кредитного договору.  

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 серпня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2009 року, позов задоволено. Розірвано кредитний договір від 27 березня 2007 року, укладений між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_6, та пов’язані із ним договори іпотеки від 27 березня 2007 року та від 29 березня 2007 року, укладені між              АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_6, а також договір поруки від 27 березня        2007 року, укладений між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_7 Визнано наслідком розірвання кредитного договору виплату ОСОБА_6 АКІБ “УкрСиббанк” залишку основного боргу по тілу кредиту відповідно до умов кредитного договору.  


У касаційній скарзі АКІБ “УкрСиббанк” просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.  


Касаційна скарга  підлягає задоволенню з таких підстав.  


Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що стрімке падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту приведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позичальника того, на що він розраховував при отриманні кредиту, що є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору кредиту у іноземній валюті. Істотна зміна обставин є підставою для розірвання договору кредиту у відповідності до частини першої статті 652 ЦК України.      

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.  


Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.  


Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.  


Розірвання (зміна) договору у зв’язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов’язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.  

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.  

Установлено, що 27 березня 2007 року між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, предметом якого є кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 186 000 (сто вісімдесят шість тисяч) дол. США, строком до     26 березня 2026 року.  


У рахунок забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором від    27 березня 2007 року, між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_6 27 березня          2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. Між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_7 27 березня 2007 року укладено договір поруки, за змістом якого ОСОБА_7 зобов’язався перед АКІБ “УкрСиббанк” відповідати за невиконання ОСОБА_6 усіх її зобов’язань, що виникли за кредитним договором від 27 березня 2007 року. 29 березня 2007 року між АКІБ “УкрСиббанк” та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира № 20 у будинку № 107 – а по вул. Пирогова у м. Вінниці.  


Із вимогою про розірвання кредитного договору від 27 березня 2007 року або його зміну ОСОБА_6 не зверталась до АКІБ “УкрСиббанк”.    


Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_6 посилалася на те, що у 2008 році відбулась істотна зміна обставин, якою вона керувалась, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу та суттєве зменшення ціни об’єктів нерухомого майна – предметів іпотеки.  


Однак, частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в  разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:  
1.в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;  
2.зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;  
3.виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;  
4.із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.  


Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.  
До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов’язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.  
ОСОБА_6 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв’язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.  


Крім того, відповідно до статті 36 Закону України “Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.  


Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.  


Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.  
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.  


Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь – яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.  


ОСОБА_6 не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.  


Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.  
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.  


Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.        

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (стаття 625 ЦК України).  


Отже, позивач зобов’язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.  
Оскільки ОСОБА_6 не здійснено спроб досудового врегулювання спору, а також не доведено умови для розірвання кредитного договору на підставі статті        652 ЦК України у судовому порядку, то підстави для задоволення її позовних вимог та розірвання кредитного договору відсутні.  


За таких обставин вважати обґрунтованими висновки щодо задоволення вимог немає підстав.  

Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.  


Судом повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана оцінка.  

Однак, Судова колегія дійшла висновку про те, що при укладенні кредитного договору від 27 березня 2007 року в іноземній валюті та беручи на себе певні зобов’язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. Ризик підвищення курсу долару США до гривні несе саме позичальник. Наявність усіх обов’язкових умов для розірвання договору кредиту, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, відсутня. Тому права ОСОБА_6 при укладені та виконанні кредитного договору, укладеного між нею та АКІБ “УкрСиббанк”, не порушені.  


Ураховуючи викладене, на підставі норм Цивільного процесуального кодексу України, статей 625, 629, 617, 1046, 1054, 652 ЦК України, статті 36 Закону України “Про Національний Банк України”, статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 серпня 2009 року та ухвала апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2009 року підлягають скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.  


Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України      


  в и р і ш и л а :  


Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” задовольнити.  

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2009 року скасувати.  


У задоволенні позову ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” про розірвання кредитного договору відмовити.  


Рішення оскарженню не підлягає.   

Головуючий: Л.І. Григор’єва   
Судді: М.І. Балюк, В.М. Барсукова, В.І. Гуменюк,  Д.Д. Луспеник  


http://reyestr.court.gov.ua/Review/10132943


* * *

Р І Ш Е Н Н Я    
І м е н е м  У к р а ї н и    

4 серпня 2010 року                                             м. Київ  
  Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:  
головуючого         Романюка Я.М.,  
суддів:               Гуменюка В.І.,  Косенка В.Й.,  Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,-   

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства “Кредобанк” про дострокове розірвання договору банківського вкладу, повернення вкладу та відшкодування моральної шкоди,   

  в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :   

у березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ “Кредобанк” в особі Закарпатської філії про дострокове розірвання договору банківського вкладу “Подарунок на повноліття” № 2630/01/72366, укладеного між ним та відповідачем 30 червня 2008 року на суму 10 000 доларів США.   

Посилався на те, що відповідно до п. 4.1.4 зазначеного Договору вкладник має право достроково припинити дію договору та отримати суму вкладу з нарахованими процентами, повідомивши банк, як передбачено п. 4.2.2. Договору, письмовою заявою за 5 робочих днів. 12 лютого 2009 року він звернувся до Банку із заявою про дострокове припинення дії договору про банківський вклад, але листом від 24 грудня 2009 року йому повідомили про відмову у задоволенні його заяви та поверненні грошових коштів. У зв'язку з відмовою просив розірвати договір банківського вкладу  в судовому порядку, стягнути грошові кошти та нараховані  відсотки,  також визнати неправомірними дії ВАТ “Кредобанк” в особі Закарпатської філії по відмові у задоволенні його заяви та достроковому поверненні коштів та відшкодувати завдану йому моральну шкоду, завдану такими неправомірними діями Банку.   

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від       6 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 серпня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір банківського вкладу “Подарунок на повноліття” № 2630/01/72366, укладений між ОСОБА_3 та ВАТ “Кредобанк” в особі Закарпатської філії 30 червня 2008 року, стягнуто на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, нараховані відсотки у розмірі, визначеному Договором, станом на 6 квітня 2009 року, а також 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.   

У касаційній скарзі  ВАТ “Кредобанк” в особі Закарпатської філії просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.   

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.   

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд виходив з того, що п. 4.1.4 Договору передбачає право вкладника достроково припинити дію договору та отримати суму вкладу у порядку, визначеному цим договором. Згідно з п. 4.2.2. Договору, Вкладник при необхідності дострокового припинення Договору повинен повідомити про це Банк за 5 робочих днів до пропонованого дня припинення дії договору шляхом подачі відповідної заяви. Оскільки позивач на виконання умов Договору своєчасно повідомив Банк про бажання припинити дію Договору та отримати суму вкладу з нарахованими відсотками, але відповідач відмовив йому у задоволенні заяви, то суд, посилаючись на ст.ст. 509, 526, 1060 ЦК України  дійшов обґрунтованого висновку щодо можливості задоволення позовних вимог          ОСОБА_3 в частині розірвання договору та стягнення з Банку на його користь суму вкладу і нараховані відсотки.  

Висновок суду в цій частині є правильним, рішення в цій частині в касаційному порядку не оскаржується.   

Разом з тим не можна погодитись із висновком суду про стягнення на користь ОСОБА_3 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.  

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання дій ВАТ “Кредобанк” в особі Закарпатської філії неправомірними та відшкодування моральної шкоди, суд вказав, що п. 6.1 Договору передбачає відповідальність сторін  за невиконання зобов’язань по цьому Договору у відповідності із законодавством України. Суд застосував ст. 23 ЦК України, згідно з якою   особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а також ст. 1167 ЦК України, яка визначає підставою відповідальності за завдану фізичній  або  юридичній  особі неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Пославшись на те, що Банк, відмовляючи у задоволенні заяви про припинення дії договору на вимогу Вкладника, вчинив неправомірні дії, суд дійшов висновку, що Банк повинен відшкодувати моральну шкоду, завдану такими діями.   

Проте висновок суду в цій частині зроблено з порушенням норм матеріального права, оскільки застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини.   

Ухвалюючи рішення про задоволення вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд не врахував, що ст. 23 ЦК України визначає загальні положення про можливість відшкодування моральної шкоди при наявності вини відповідача, а ст. 1167 ЦК України передбачає можливість відшкодування шкоди в позадоговірних (деліктних) правовідносинах.   

У даному випадку між сторонами виникли договірні правовідносини.  

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.  
Укладеним між сторонами договором не передбачено відшкодування моральної шкоди в разі порушення його умов, як не передбачено таке відшкодування й законодавством щодо банківської діяльності.   

За таких обставин вважати обґрунтованими висновки щодо задоволення вимог по відшкодуванню моральної шкоди немає підстав. А тому судові рішення в цій частині згідно з вимогами ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.   

У зв'язку із частковим скасуванням рішення суду першої інстанції та ухваленням нового рішення слід вирішити питання і щодо судових витрат, скасувавши судові рішенні в частині стягнення 750 грн. сплаченого судового збору за позов про відшкодування моральної шкоди.   

Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України   

                                                   в и р і ш и л а:   

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк” задовольнити.  

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 серпня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3  про відшкодування моральної шкоди та стягнення 750 грн. судових витрат скасувати.  

У задоволенні позову ОСОБА_3  до Відкритого акціонерного товариства “Кредобанк” про відшкодування моральної шкоди відмовити.  

Рішення оскарженню не підлягає.   
Головуючий                                             Я.М. Романюк   
Судді:                                                        В.І. Гуменюк   
                                                                   В.Й. Косенко   
                                                                   Є.Ф. Левченко   
                                                                   Л.М. Лихута  

http://reyestr.court.gov.ua/Review/10800446

aub logo 100 cropped logo
 
 
 
 

При використанні матеріалів Третейського суду при АУБ цитуванння веб сторінки є обов'язковим

Сopyright © 2019.