Оцінка державним судом складу третейського суду за документами про призначення суддів. Про неможливість подання заперечень до складу третейського суду після встановленого строку

Перегляди: 87

Оцінка державним судом складу третейського суду за документами про призначення третейського судді. Про неможливість подання заперечень до складу третейського суду після встановленого строку.

У справі Північного апеляційного господарського суду№ 873/472/23 про видачу наказу на виконання рішення третейського суду господарський суд відмовив банку у видачі наказу на рішення третейського суду з посиланням на ст.ст.16-19, 56 Закону України «Про третейські суди» , п. 6 ч. 1 ст. 355 ГПК України ( склад третейського суду не відповідав вимогам закону), ч.2 ст.17 Регламенту третейського суду , постанову Касаційного господарського суду від 11.02.2021 р. у справі № 870/89/20 .

Цей висновок суд першої інстанції зробив за результатами перевірки розпорядження голови третейського суду про призначення третейського судді на розгляд справи на виконання вимог ч.2 ст.17 Регламенту третейського суду, Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені 18.06.2015 наказом Міністерства юстиції України № 1000/5; - стандартів ДСТУ 2732:2004, ДСТУ 4163-2020.

Суд першої інстанції встановив, що

«наявний у лівому куті рядок розпорядження голови третрейського суду про призначення третрейского судді на розгляд справи не містить заповнених відомостей щодо номеру видачі відповідного розпорядження у справі»,
« проставлена на розпорядженні Голови Третейського суду у справі № 226/23 реєстраційного індексу (номеру) розпорядження, який повністю відповідає вказаному номеру справи, ставить під обґрунтований сумнів юридичну силу такого документа та позбавляє можливості перевірити та достеменно встановити момент набуття повноважень (компетенції) третейським суддею для розгляду конкретної справи».

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що ці обставини свідчать про порушення третейським судом ч.2 ст.17 Регламенту , Правил діловодства, стандартів та відповідно - ст.ст.16-19 Закону України «Про третейські суди» ( надалі - Закон) .

Банк оскаржив цю відмову у видачі наказу посилаючись на те що

1. Частиною 2 ст.17 Регламенту встановлений 5 денний строк від дня реєстрації позовної заяви для призначення третейського судді на розгляд справи . Цей строк у третейської справі № 226/23 був витриманий та його можливо достеменно встановити перевіряючі дату реєстрації позовної заяви та дату прийняття розпорядження або дату ухвали про порушення третейської справи, у якої є посилання на розпорядження.

Будь-яких вимог до форми розпорядження ( дати,номеру та інш) Законом та Регламентом не встановлено.

Законом та Регламентом також не встановлено будь-яких наслідків порушення строку призначення судді на розгляд справи або невідповідності розпорядження про призначення судді вимогам Правил діловодства .

Так Касаційний цивільний суд у аналогічної справі № 824/213/21 у постанові від 15.09.22 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106354165) невідповідність розпорядження голови арбітражного суду Регламенту цього суду не визнав підставою для відмови у наданні дозволу на виконання рішення арбітражного суду .

Так Касаційний господарський суд у справі у справі № 870/89/20, на яку послався суд першої інстанції, перевіряв не момент набуття повноважень третейського судді на розгляд справи або юридичну силу розпорядження про призначення судді а - відповідність судді вимогам ст.19 Закону .

У аналогічної справі № 824/213/21 Касаційний цивільний суду у постанові від 15.09.22 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106354165) невідповідність розпорядження голови арбітражного суду Регламенту цього суду не визнав підставою для відмови у наданні дозволу на виконання рішення арбітражного суду .

Законом та Регламентом передбачені негативні наслідки у вигляді відводу судді лише у випадку не відповідності третейського судді вимогам ст.ст.18, 19 Закону. Про цю невідповідність суддя повинен заявити сам ( ч.2 ст.20 Закону) або - сторона у справі протягом трьох днів після того, як цій стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді відповідно до цього Закону ( ч.5 ст.20 Закону).

Крім того , оскільки питання відповідності третейського судді відноситься до визначення компетенції третейського суду то зауваження (відвід) до складу третейського суду сторона має право заявити до початку розгляду справи по суті ( ч.2 ст.27 Закону).

Правові наслідки порушення цього строку викладені у ст. V Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, якою встановлена неможливість подання заперечень до державного суду з приводу повноважень арбітра, якщо такі зауваження не були заявлені сторонами на певної стадії арбітражного процесу ( див. https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/files/media-documents/uncitral/ru/register_texts_vol_ii.pdf ).

У ст.4 Типового Закону ЮНСІТРАЛ ( https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/files/media-documents/uncitral/ru/07-87000_ebook.pdf), ст.32 Регламенту ЮНСІТРАЛ аналогічне правило має назву «Відмова від права на заперечення» ( https://uncitral.un.org/sites/uncitral.un.org/files/media-documents/uncitral/ru/21-07998_ebook_r.pdf ).

Про застосування міжнародних правил арбітражу (Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, та Регламенту ЮНСІТРАЛ) до третейського розгляду в Україні сказано у п.3.2. Рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 року у справі № 1-3/2008.

У третейської справі № 226/23 зауваження до складу третейського суду в ході третейського розгляду не були заявлені. Відповідно державний суд у цьому випадку не повинен розглядати зауваження до складу третейського суду або ініціювати власну перевірку складу суду,оскільки тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду від 14 січня 2021 року у справі № 824/178/19 та від 13 січня 2022 року у справі № 824/87/21.

У постановах Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року у справі № 761/5425/16 ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/79805738) та від 15.09.2022 р. у справі № 824/213/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/106354165) подання зауважень до складу арбітражного суду після розгляду справи арбітражним судом визнано зловживанням правом та таким, що не відповідає принципу добросовістності .

2. Що стосується посилання суду першої інстанції на порушення Правил діловодства то ці Правила за сферою їх застосування та змістом не розповсюджуються на громадські формування, яким є третейській суд ,не регулюють правовідносини призначення третейського суді на розгляд справи.

Так відповідно до п.1 розділу І Правил «.„ці Правила є нормативно-правовим актом, обов’язковим для „державних органів , органів місцевого самоврядування, підприємств , установ і організації незалежно від форми власності.”

Третейський суд не відноситься до державних органів , органів місцевого самоврядування, підприємства , установ і організації незалежно від форми власності, на які розповсюджується дія Правил. За визначенням ст.ст. 2, 7 Закону третейський суд є недержавним незалежним органом без статусу юридичної особи. За визначенням ст. 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань „ третейський суд є „ громадським формуванням”.

Відповідно до п.10.6, п.10.7 , п.10.9 Розділу ІІ Правил діловодства розпорядчі документи адресовані „виконавцям ( структурним підрозділам або конкретним посадовим (службовим) особам)” або „працівникам” установи .

Проте, розпорядження про призначення третейського судді адресовано третейським суддям, які не є посадовими (службовими) особами третейського суду або його працівниками , не пов’язані з третейським судом трудовими відносинами , відносинами членства або адміністративними.

За частиною 2 ст.14, ч.1 ст.20 Закону „для призначення чи обрання третейських суддів у кожній справі необхідна їхня згода”, тобто прийняттю розпорядження про призначення третейського судді передує отримання згоди на це третейського судді. За Правилами діловодства розпорядження у організаціях не потребує згоди осіб, яким воно адресовано.

За абз 4 ст.19 Закону третейський суддя має право після призначення заявити самовідвід від розгляду справи за немотивованим «проханням» третейського судді, тобто відмовиться від виконання розпорядження про призначення. У організаціях, у яких діють Правила діловодства, не передбачена відмова від виконання розпорядження.

Що стосується посилання суду першої інстанції на не відповідність номеру розпорядження вимогам ДСТУ 4163-2020 , 4163-2020 то відповідно до ч.2 ст.23 Закону України «Про стандартизацію» : «Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов’язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами». У Правилах діловодства є посилання на ДСТУ 4163-2020, але як сказано вище вимоги Правил діловодства не розповсюджуються на громадські формування, яким є третейський суд.

Велика Палата Верховного Суду у п. 65 постанови від 04.07.23 у справі № 233/4365/18 також зробила висновок про те , що вимоги ДСТУ 4163-2020 не розповсюджуються на процесуальні документи суду ( https://reyestr.court.gov.ua/Review/112406155).

09.01.2024 р. Касаційний господарський суд у справі № 873/472/23 скасував ухвалу Північного апеляційного господарського суду , погодився з доводами банку стосовно підстав для її скасування про що сказано у п.п. 7.12, 7.13 постанови Касаційного господарського суду -

від 09.01.2024 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116382515) та прийняв рішення про видачу наказу на рішення третейського суду .