Укладання третейського застереженення до виникнення спору не може бути підставою для визнання третейського застереження недійсним

Перегляди: 10731

Згідно рішення Вищого господарського суду України від 22.04.2011 р по справі № 38/289-10 сторони мають право передати на розгляд третейського суду спір, що виник після укладання третейського застереження. Господарський суд не задовольнив позов про визнаня недійсним третейського застереження укладеного до виникнення спору.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15112236

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2011 р. Справа № 38/289-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –судді Дерепи В.І.

суддів : Грека Б.М.,
Капацин Н.В. –доповідача у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу    Приватної фірми "Орнатус"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2011

у справі № 38/289-10

господарського суду Харківської області

за позовом Приватної фірми "Орнатус"

до 1.          Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"
2.          Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ"

про визнання недійсним третейського застереження

за участю представників від:
позивача не з"явився

відповідача 1. Комбікова А.М. (довір. від 14.02.2011р.)
2. не з"явився

В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.12.2010р. у справі № 38/289-10 задоволено позов Приватної фірми "Орнатус" (Позивач), визнано недійсним третейське застереження, яке міститься у пункті 11 договору застави товарів в обороті № 149-Z/2 з майновим поручителем від 21.12.2007р., укладеного між ВАТ ВТБ Банк та ПФ "Орнатус", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за                       № 3915. Стягнуто з ПАТ ВТБ Банк в особі Харківської філії на користь ПФ "Орнатус" 85 грн. - державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові до Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2011р. у справі № 38/289-10 задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", скасовано частково рішення Господарського суду Харківської області 22.12.2010р. у справі № 38/289-10. Прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову повністю.
Не погоджуючись із вказаною постановою, Приватна фірма "Орнатус" звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2011р.
          Скарга мотивована тим, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема статей 203, 215 Цивільного кодексу України, норми Закону України "Про третейські суди", статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
          Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між ВАТ ВТБ Банк та ПФ "Орнатус" укладено договір застави товарів в обороті № 149-Z/2 від 21.12.2007р., який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за № 3915.
Відповідно до пункту 11 Договору застави передбачено наступний Порядок вирішення спорів:
11.1. Всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду.
11.2. Третейський розгляд справ, учасниками якого є сторони даного Договору, здійснюється третейським судом у складі трьох суддів.
11.3. Формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків здійснюється в порядку, встановленому регламентом даного третейського суду.
Приватна фірма "Орнатус" звернулася з позовом до ПАТ ВТБ Банк та Іноземного підприємства "Торговий дім "ХЗШВ" про визнання недійсним третейського застереження, яке міститься у пункті 11 договору застави товарів в обороті № 149-Z/2 від 21.12.2007р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому. Такі домовленості звужують право осіб на судовий захист тільки в третейському суді.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Позивача вказав на їх обґрунтованість та зазначив, що оскаржувана третейська угода була укладена одночасно із укладенням договору застави товарів в обороті, тобто коли спору між сторонами не існувало, у зв’язку з чим вона є недійсною.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, посилається на частину 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди", відповідно до якої до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Згідно зі статтями 2, 5 даного Закону, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Частиною 1 статті 12 Закону визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про третейські суди" третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано незаінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції вказує, що зі змісту третейського застереження, встановленого пунктом 11 Договору застави, вбачається, що сторони на стадії укладення господарського договору, включили до договору умову про розгляд спору в третейському суді, який (спір) може виникнути в подальшому під час дії договору, обравши спосіб захисту, що передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського процесуального кодексу України погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 даного Кодексу визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що третейське застереження, встановлене пунктом 11 договору застави відповідає вимогам статті 5, частини 1 статті 12 Закону України "Про третейські суди" та статті 1 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, заявник в касаційній скарзі зазначає, що підпункти 11.1, 11.2, 11.3 третейського застереження відповідають правилам укладення третейської угоди, передбаченим статтею 12 Закону України "Про третейські суди".
Судовою колегією Вищого господарського суду України не приймаються до розгляду твердження заявника в касаційній скарзі щодо порушення судом апеляційної інстанції норм статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не відкладено розгляд справи, у зв'язку з нез'явленням Позивача в судове засідання. Заявник вказує на те, що він не був повідомлений належним чином про час та дату розгляду справи, оскільки останнім у грудні змінено юридичну та фактичну адресу.
Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2011р. у справі № 38/289-10 про призначення апеляційної скарги до розгляду, направлена сторонам по справі 24.01.2011р. на адресу зазначену в апеляційній скарзі та яку вказує і Позивач в касаційній скарзі. Дана ухвала отримана Приватною фірмою "Орнатус" 31.01.2011р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови не вбачається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватної фірми "Орнатус" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2011р. у справі № 38/289-10 залишити без змін.
Головуючий - суддя                                                            В.І. Дерепа
Судді                                                                                          Б.М. Грек
Н.В. Капацин

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13953553

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2011 року                                                            Справа № 38/289-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.
при секретарі Деркач Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача   –не з’явився,
1- го відповідача   –Комбікова А.М. (дов. №77/11.5.2. від 14.02.2011р.),
2-го відповідача –не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (вх. №340Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2010 року по справі №38/289-10
за позовом Приватної фірми «Орнатус», м. Харків,
до 1) Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», м. Київ,
    2) Іноземне підприємство «Торговий дім «ХЗШВ», м. Харків,
про визнання недійсним третейського застереження, -
ВСТАНОВИЛА:
ПФ «Орнатус»звернулася з позовом до ПАТ «ВТБ Банк»та Іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ»про визнання недійсним третейського застереження, яке міститься у пункті 11 договору застави товарів в обороті № 149-Z/2 з майновим поручителем від 21.12.2007 року, укладеного між ПАТ ВТБ Банк та позивачем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за № 3915.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2010 року по справі №38/289-10 (суддя Жельне С.Ч.) позов до ПАТ ВТБ Банк задоволено. Визнано недійсним третейське застереження, яке міститься у пункті 11 договору застави товарів в обороті № 149-Z/2 з майновим поручителем від 21 грудня 2007 року, укладеного між ПАТ ВТБ Банк та ПФ «Орнатус», посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за № 3915. Стягнуто з ПАТ ВТБ Банк в особі Харківської філії на користь ПФ «Орнатус»–85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові до Іноземного підприємства «Торговий дім «ХЗШВ»відмовлено.
ПАТ «ВТБ Банк»з рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2010 року по справі №38/289-10 не погодився та звернуся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року було прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 24.02.2011 року.
24.02.2011 року до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду від представника ПАТ «ВТБ Банк»надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги з посиланнями на матеріали судової практики, які він просив врахувати при вирішенні справи по суті.
В судовому засіданні 24.02.2011 року представник першого відповідача - ПАТ «ВТБ Банк»підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, просив рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2010 року по справі №38/289-10 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач та другий відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні та надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про своєчасне вручення їм ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2011року.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Між ВАТ ВТБ Банк та ПФ «Орнатус»21.12.2007 року був укладений договір застави товарів в обороті № 149-Z/2 з майновим поручителем, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1. за № 3915 (далі - Договір застави).
Відповідно до п. 11 Договору застави передбачено наступний Порядок вирішення спорів:
11.1. Всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду.
11.2. Третейський розгляд справ, учасниками якого є сторони даного Договору, здійснюється третейським судом у складі трьох суддів.
11.3. Формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків здійснюється в порядку, встановленому регламентом даного третейського суду.
Позиція позивача про недійсність вказаного третейського застереження, з якою погодився місцевий господарський суд, полягає в наступному. Аналізуючи положення ст. 5 Закону «Про третейські суди»суд прийшов до висновку, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду. Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому. Такі домовленості звужують право осіб на судовий захист тільки в третейському суді. На думку місцевого господарського суду, оскаржувана третейська угода була укладена одночасно із укладенням договору застави товарів в обороті, тобто коли спору між сторонами не існувало, у зв’язку з чим вона є недійсною.
Однак, з такою позицією не може погодитися колегія Харківського апеляційного господарського суду враховуючи наступне.
Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди»(далі - Закон), до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 2 Закону, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Статтею 5 Закону визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Частиною 1 ст.12 Закону визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
У разі недодержання правил, передбачених цією статтею (ч.ч. 1, 4, 6 ст. 12 Закону), третейська угода є недійсною.
Статтею 14 вказаного Закону передбачено право сторін вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.
Згідно зі ст. 18 Закону третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано незаінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.
Зі змісту третейського застереження, встановленого п. 11 Договору застави, вбачається, що сторони на стадії укладення господарського договору, включили до договору умову про розгляд спору в третейському суді, який (спір) може виникнути в подальшому під час дії договору, обравши спосіб захисту, що передбачений ст. 16 Цивільного кодексу України.
Частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не довів того, що спірне третейське застереження, встановлене п. 11 Договору застави, не відповідає волевиявленню та внутрішній волі її учасників та суперечить вимогам закону.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про те, що третейське застереження, встановлене п. 11 Договору застави, не відповідає вимогам ст. 5, ч.1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та є недійсним. У зв’язку з чим, місцевий господарський суд неправомірно задовольнив позову про визнання недійсним третейського застереження.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що Договір застави був укладений між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та ПФ «Орнатус», а позивач звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк». Однак, матеріали справи не містять доказів правонаступництва (реорганізації) останнього.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2010 року по справі №38/289-10 в частині задоволення позову та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області 22.12.2010 року по справі №38/289-10 скасувати частково.
Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Т.В. Кравець

Суддя О.О. Крестьянінов

Повний текст постанови підписано 24.02.2011 року.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2010 р. Справа № 38/289-10
вх. № 9277/6-38

Суддя господарського суду Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федорова Т.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився, 1-го відповідача: Оніщук В.М., дов. № 909/11.5.2 від 13.09.2010 року, 2-го відповідача: не з"явився.
розглянувши справу за позовом ПФ "ОРНАТУС" м. Харків
до 1. Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ,
2. Іноземного підприємства ”Торговий дім ”ХЗШВ”, м. Харків
про визнання недійсним третейського застереження, яке міститься у пункті 11 договору застави товарів в обороті № 149-Z/2 з майновим поручителем від 21 грудня 2007 р.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватної фірми “ОРНАТУС” полягають у визнанні недійсним третейського застереження, яке міститься у пункті 11 договору застави товарів в обороті № 149-Z/2 з майновим поручителем від 21 грудня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк та Приватною фірмою “ОРНАТУС”, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. за № 3915.
Представник першого відповідача проти позову заперечує.
Позивач та другий відповідач представників в судове засідання не направили.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вправі розглянути справу без сторони (її представника) за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, суд встановив наступне. 21 грудня 2007 року між Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк та Іноземним підприємством “Торговий дім “ХЗШВ” був укладений кредитний договір № 149-Ю (далі –Кредитний договір).
В забезпечення зобов’язань за вказаним договором, 21 грудня 2007 року між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк в особі керівника Харківської філії та Приватною фірмою “ОРНАТУС” був укладений договір застави товарів в обороті № 149-Z/2 з майновим поручителем, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. за № 3915 (далі - Договір застави).
Відповідно до п. 11 Договору застави - “Порядок вирішення спорів:
11.1. Всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного договору чи у зв'язку з ним або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду.
11.2. Третейський розгляд справ, учасниками якого є сторони даного Договору, здійснюється третейським судом у складі трьох суддів.
11.3. Формування складу третейського суду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків здійснюється в порядку, встановленому регламентом даного третейського суду”.
У ст. 5 Закону “Про третейські суди” зазначено, що юридичні або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виник з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону.
Зі змісту цього Закону випливає, що спочатку повинен виникнути спір про право цивільне або господарське, а потім вже сторони складають третейську угоду про передачу цього конкретного спору на розгляд третейському суду.
Діюче законодавство не передбачає права осіб укладати третейську угоду про передачу на вирішення третейському суду невизначеної або необмеженої кількості спорів, які можуть виникнути між сторонами договору у майбутньому. Такі домовленості звужують право осіб на судовий захист тільки в третейському суді, що суперечить вимогам ст. 55 Конституції України та ст. 1 ГПК України.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 12 серпня 2009 року.
У ст. 2 Закону “Про третейські суди” визначений термін “третейська угода” як угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. З цього також можна зробити висновок щодо часових меж - спір вже існує, а також щодо суті спору - він вже конкретно визначений, і за обопільною згодою сторін договору включається в третейську угоду.
Згідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про третейські суди”, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Однак на порушення вказаних норм, оскаржувана третейська угода укладена одночасно із укладенням договору застави товарів в обороті, тобто коли спору між сторонами не існувало.
Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України встановлює, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що оскаржувана третейська угода (у вигляді третейського застереження у договорі) є недійсною, а позовна заява підлягає задоволенню в частині вимог до першого відповідача, як сторони оскаржуваної угоди.
Правових підстав для задоволення позовних вимог до другого відповідача суд не вбачає, оскільки останній не був стороною оскаржуваної угоди, а тому в позові до другого відповідача належить відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85 грн. 00, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, передбачені ст. 44 Господарського процесуального кодексу України та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, в сумі 236 грн. 00 коп., підлягають покладенню на першого відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов до Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк задовольнити.
Визнати недійсним третейське застереження, яке міститься у пункті 11 договору застави товарів в обороті № 149-Z/2 з майновим поручителем від 21 грудня 2007 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством ВТБ Банк та Приватною фірмою “ОРНАТУС”, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. за № 3915.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Харківської філії (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 33, код 26283082) на користь Приватної фірми “ОРНАТУС” (61125, м. Харків, вул. Мало-М’ясницька, 9/11, код 24136224) – 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.

В позові до Іноземного підприємства ”Торговий дім ”ХЗШВ” відмовити.

Повний текст рішення підписано судом 24.12.2010 р.

Суддя Жельне С.Ч.