22.03.2016 року Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовила у допуску до провадження заяви про перегляд рішення касаційного суду, яким відмовлено у скасуванні рішення третейського суду про стягнення боргу з позичальника

22.03.2016 року Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовила у допуску до провадження заяви про перегляд рішення касаційного суду у справі № 910/16689/15, яким відмовлено у скасуванні рішення третейського суду про стягнення боргу з позичальника за кредитним договором у валюті. Судова палата визнала не обґрунтованим посилання заявника на те що рішення касаційного суду суперечить висновкам Верховного Суду України у постанові від 21.10.2015 року у справі № 6-831цс14

У господарській справі № 910/16689/15 касаційний суд оцінюючи посилання заявника на постанову ВСУ від 21.10.2015 року у справі № 6-831цс14 дійшов висновку про те , що третейська справа, яку розглядав господарський суд не є подібною за своїми обставинами третейській справі, яку розглядав Верховний суд України у справі № 6-831цс14.

Відповідно до діючої редакції ст.ст.111-28 ГПК, п.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( із змінами від 12.02.2015 року) загальні суди враховують висновки Верховного Суду України про застосування норм права , викладеного у його постановах прийнятих за результатами розгляду справ з подібними правовідносинами.

Визначення справ (рішень) у подібних правовідносинах надав Верховний Суд у чисельних рішеннях : «під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин» ( див. наприклад ухвалу ВСУ від 4.12.2015 року у справі № 6-2859ц15 )

Учасниками третейської справи, що розглядав Верховний Суд у справі № 6-831цс14, були фізичні особи – позичальник та поручитель , третейський суд прийняв рішення про стягнення боргу у валюті .

На відміну від цього у третейський справі, що розглядав господарський суд учасниками справи були юридичні особи , третейський суд не приймав рішення про стягнення боргу у валюті, відповідач не заявляв про неправомірність видачі кредиту в іноземній валюті , про порушення вимог Декрету № 15-93.

При цьому, згідно із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.09.2015 у справі № 6-190цс15, не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Умовою стягнення заборгованості в іноземній валюті є встановлення обставин наявності у банку генеральної ліцензії та письмового дозволу на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку. Інших особливостей застосування норм Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” при вирішенні вказаної категорії спорів Верховним Судом України не вказано

Крім того у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-831цс14 не міститься вказівки на категорію спору, визначену п.п. 1-14 ст. 6 Закону України “Про третейські суди “, якою мав би керуватися суд касаційної інстанції при вирішенні питання про скасування рішення третейського суду. Аналогічні підстави оскарження і скасування рішення третейського суду визначені і статтею 122-5 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, здійснюючи розгляд відповідної заяви господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з’ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною другою статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України про що сказано у п.6.1.9 постанови пленуму ВГСУ від 26.11.2011 року № 18

Вказаний перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає

Оцінюючи інший довід заявника про те що третейська справ за своїм предметом та учасниками тотожня справі яку вже розглядав третейський суд, касаційний суд дійшов висновку про те що ці справи не є тотожними. У рішенні яке заявник просив скасувати третейський суд стягнув з позичальника заборгованість, хоча і за тим самим кредитним договором, але за інший період нарахування відсотків за кредит .

При цьому, здійснюючи розгляд заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з’ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, передбачених частиною другою статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічне рішення про необґрунтованість посилань заявника на висновки Верховного Суду України у постанові від 21.10.2015 року у справі № 6-831цс14 як підставу для скасування рішення касаційного суду про видачу виконавчого документу на рішення третейського суду про стягнення боргу за кредитним договором у валюті Судова палата у господарських справах Верховного Суду України прийняла 01.03.2016 року у справі № 3-106г16