Ухвали місцевого та/або апеляційного суду про визнання виконавчого листа виданого на прімусове виконання рішення третейського суду таким що не підлягають виконанню можуть бути оскаржені у апеляційному або касаційному порядку

Перегляди: 5046

http://reyestr.court.gov.ua/Review/57312236

6-599цс16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

13 квітня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_6, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», ОСОБА_7, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за заявою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.  

ОСОБА_6 зазначав, що постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків рішенням від 30 травня 2011 року задовольнив позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі – ПАТ «Укрсоцбанк»): стягнув солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_6 4 млн. 902 тис. 194 грн 84 коп. заборгованості за кредитним договором.

Дніпровський районний суд м. Києва 20 вересня 2012 року видав два виконавчі листи на примусове виконання цього судового рішення, які були пред’явлені банком до виконання, у зв’язку із чим, зокрема, щодо ОСОБА_6 Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпровського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження щодо стягнення з нього 808 тис. 717 грн 55 коп.

Посилаючись на те, що Апеляційний суд Дніпропетровської області рішенням від 5 березня 2015 року визнав припиненою з 1 серпня 2008 року поруку ОСОБА_6 за договором поруки від 1 серпня 2007 року, тому його зобов’язання щодо сплати боргу на користь банку за виконавчим листом, виданим 20 вересня 2012 року, також припинились, заявник просив визнати виконавчі листи, видані Дніпровським районним судом м. Києва 20 вересня 2012 року, про стягнення солідарно на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з  ОСОБА_7 та ОСОБА_6 808 тис. 717 грн 55 коп. заборгованості за кредитним договором і 9 тис. 956 грн 74 коп. витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, такими, що не підлягають виконанню в частині стягнення боргу з ОСОБА_6

Дніпровський районний суд м. Києва ухвалою від 26 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада  2015 року, заяву ОСОБА_6 задовольнив: визнав виконавчі листи, видані Дніпровським районним судом м. Києва 20 вересня 2012 року, про стягнення солідарно на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 заборгованості за кредитним договором на суму 808 тис. 717 грн 55 коп. та 9 тис. 956 грн 74 коп. витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, такими, що не підлягають виконанню в частині стягнення боргу з ОСОБА_6

У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати цю ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги до розгляду з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 2 частини першої статей 293, 324 цього Кодексу – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На обґрунтування заяви ПАТ «Укрсоцбанк» надало копії: ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2014 року, 24 лютого 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «Укрсоцбанк» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Згідно із частиною першою статті 360–4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, Дніпровський районний суд м. Києва ухвалою від 26 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року, заяву ОСОБА_6 задовольнив: визнав виконавчі листи, видані Дніпровським районним судом міста Києва 20 вересня 2012 про стягнення солідарно на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 808 тис. 717 грн 55 коп. заборгованості за кредитним договором і 9 тис. 956 грн 74 коп. витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом, такими, що не підлягають виконанню в частині стягнення боргу з ОСОБА_6

При цьому суди виходили з того, що ОСОБА_6 не має зобов’язань перед банком за кредитним договором, оскільки порука останнього припинилась раніше, ніж банк звернувся з позовом до третейського суду.

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 23 грудня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від  26 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року повернув заявнику з підстав, передбачених статтею 324 ЦПК України, оскільки ці ухвали не перешкоджають подальшому провадженню у справі та не підлягають оскарженню в касаційному порядку згідно з вимогами цієї норми.

Повертаючи ПАТ «Укрсоцбанк» касаційну скаргу на вказані судові рішення, касаційний суд вважав, що оскаржувані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України.

Разом з тим у судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, зазначено про таке:

– В ухвалі від 31 липня 2014 року касаційний суд вважав, що підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визначені частиною четвертою статті 369 ЦПК України і поділяються на матеріально-правові (відсутність у боржника обов’язку) і процесуальні (обставини, що вказують на помилкову видачу виконавчого листа), але з огляду на відсутність таких підстав, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ухвалено до визнання юридичної особи -боржника банкрутом, а визнання боржника банкрутом не впливає на виконання зобов’язання поручителя за рішенням суду, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;

– ухвалою від 24 лютого 2016 року суд касаційної інстанції призначив до судового розгляду цивільну справу за заявою фізичної особи про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на норми частини другої статті 324 ЦПК України;   ухвалою від 9 грудня 2015 року суд касаційної інстанції відкрив виконавче провадження у справі за заявою фізичної особи про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.  

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 293, 324 ЦПК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах касаційної інстанції.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Порядок та підстави касаційного оскарження судових рішень врегульовано у главі 2 розділу V ЦПК України.

Законодавець у частині першій статті 324 ЦПК України як об’єкти касаційного оскарження закріпив:  

1) рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід’ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов’язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

З огляду на зазначене ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною в завершенні судового провадження.

Ураховуючи зазначене, суд касаційної інстанції безпідставно повернув касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк», подану на ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 26 червня 2015 року та Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року, якими задоволено заяву ОСОБА_6 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню в частині стягнення боргу з ОСОБА_6, оскільки така ухвала суду касаційної інстанції унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, а тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.

Отже, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року суд касаційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 293, 324 ЦПК України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому відповідно до статті 3604 цього Кодексу зазначену ухвалу слід скасувати і передати справу до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 360–3 , частиною третьою статті 3603 , частинами першою, другою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України  

п о с т а н о в и л а :

Заяву публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року скасувати і направити справу до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої

статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук Судді: В.І. Гуменюк Н.П. Лященко В.М. Сімоненко , А.Г. Ярема

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК

у справі № 6-599цс16

Виконавче провадження згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» є завершальною стадією судового провадження.

З огляду на зазначене ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною в завершенні судового провадження, оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.