Щодо строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду. Дотримання принципу визначеності та остаточності рішення третейського суду ( за судовою практикою станом на 11.07.2018 року)

Відповідно до ч.ч.3,5 ст.454 ЦПК, ч.ч. 2,3 ст. 346 ГПК заява про скасування рішення третейського суду подається стороною третейської справи до апеляційного суду протягом дев’яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а не з дня фактичного отримання рішення третейського суду відповідачем! При цьому відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про третейські суди», ч.2 ст.52 Регламенту третейського суду при АУБ документи  третейського суду відправлені належним чином «вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає». Частиною 7 ст.454 ЦПК передбачено, що «заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п’ятою або шостою цієї статті, повертається». На відміну від раніше діючої редакції ЦПК у новій редакції не передбачено поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду. 

Станом на 11.07.208 року за даними Єдиного державного реєстру судових рішень всі заяви про скасування рішення третейського суду подані у 2018 році до Апеляційного суду м.Києва  були повернути апеляційним судом без поновлення строку. Огляд цих ухвал  станом на 06.04.2018 року див тут.

Касаційний цивільний суд у 4 постановах визначив цей строк преклюзивним (припиняючим, присічним), який не підлягає поновленню (див постанови КЦС від 04.06.2018 р. у справах №  795/305/18-ц, № 795/489/18, № 796/37/2018 від 21.05.2018 р., у справі № 796/3/2017.

Ця правова позиція відповідає міжнародним правилам арбітражу (див. ч. 3 ст.34 Типового закону ЮНСІТРАЛ), за якими строк на подання заяви про скасування рішення арбітражу не підлягає поновленню.

Це правило відображає принцип  визначеності та остаточності рішення  третейського (арбітражного) суду. Про необхідність дотримання принципів визначеності та остаточності рішення суду у справах про скасування  рішення третейського суду сказано  у правовій позиції ВСУ від 06.09.2017 року у справі № 6-1422цс17  з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини.

Цей принцип відображений у частині 2 ст.358, ч. 3 ст.394 ЦПК ч.2 ст.261, ч.4 ст.293 ГПК, у яких передбачено, що «незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне та касаційне оскарження суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки;

2) пропуску строку на оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

При цьому факт видачі виконавчого листа на  рішення третейського суду є додатковим доводом суду у разі відмови у прийняті заяви про скасування рішення третейського суду, оскільки у справі про видачу виконавчого листа суд встановлює ті ж самі підстави для відмови у видачі виконавчого листа (ст.458 ЦПК, ст.350 ГПК), що і – для скасування рішення третейського суду  ( ст.486 ЦПК,355 ГПК)  

Обставини, встановлені судом у справі про видачу виконавчого документу, повинні враховуватись судом як преюдиціальні у справі про скасування рішення третейського суду (див. ухвали Апеляційного суду м.Києва від 08.02.2017 року у справі № 755/13821/16 та від 12.02.2018 року у справі № 796/29/2018) і – навпаки у справах про видачу виконавчого документу повинні враховуватись обставини встановлені у справах про скасування рішення третейського суду (див постанову Касаційного господарського суду від 11.06.2018 р у справі № 910/1532/17).

У Господарському процесуальному кодексі на відміну від ЦПК у ч.3 ст. 346 ГПК передбачена можливість поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, що суперечить міжнародним правилам арбітражу, принципам визначеності та остаточності рішення суду відображеним у ч.2 ст.261, ч.4 ст.293 ГПК.