За наявністю третейського застереження позов до державного суду підлягає залишенню без розгляду за заявою про це відповідача (за судовою практикою станом на 12.02.2019 року).

Перегляди: 7228

Відповідно до п.6 ч.1 ст.257 нової редакції ЦПК ( п.6 ч.1 ст.207 ЦПК 2004 р.), п.7 ч.1 ст.226 ГПК (п. 5 ч.1 ст. 80 ГПК 2004 р.) суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду,

- якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і

- від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді,

- якщо суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

При цьому відповідно до ч.2 ст.22 ЦПК , ч.3 ст.22 ГПК «будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності».

Правило про припинення провадження або залишення позову без розгляду неоднаково застосовувалось державними судами.

Так відповідно до правового висновку ВСУ від 18.10.2017 р. у справі № 910/8318/16

«Відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення комерційним судом (арбітражем), оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом.»

Проте у постановах нового складу Верховного Суду цей висновок ВСУ не застосований. Так у постановах Касаційного господарського суду від 15.03.2018 року у справі № 913/608/17, від 17.04.2018 року у справі № 904/4384/17, від 05.02.2019 року у справі № 913/783/17, зроблений висновок про те що для припинення провадження або залишення позову без розгляду за заявою відповідача не вимагається згоди на це позивача. У постанові від 05.02.2019 року у справі № 913/783/17 цей висновок обґрунтовується серед іншого і посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі від 28.08.2018 року у справі № 906/493/16

Третейська угода є правочином, на яку розповсюджуються загальні правила ЦКУ щодо недопустимості односторонній відмови від її виконання, тому позивач за наявності третейської угоди немає права вимагати розгляду спору у державному суді без згоди на це відповідача. Третейська угода або застереження про розгляд спорів у третейському суді не позбавляє позивача конституційного права на захист, а - є обраним позивачем при укладанні третейського застереження видом захисту, про що сказано у Рішенні Конституційного Суду України від 10.01.2008 року N 1-рп/2008 , постанові Касаційного господарського суду від 21.12.2018 року у справі № 913/17/18.

Оцінюючи заяви відповідачів про припинення провадження або залишення без розгляду позовів про визнання недійсним третейського застереження державні суди часто робили висновки про те, що справи про визнання недійсним договорів або третейського застереження непідвідомчі третейському суду.

Проте частиною 7 ст. 27 Закону України «Про третейські суди» прямо передбачена компетенція третейського суду перевіряти наявність та дійсність третейського застереження. У постановах нового складу Верховного Суду зроблений висновок про те, що справи про визнання недійсним договорів або третейського застереження не виключені законом з підвідомчості третейського суду див. постанови Касаційного господарського суду від 17.04.2018 року у справі № 904/4384/17 та від 23.10.2018 року у справі № 910/7091/17

Особливістю позовів до державного суду про визнання недійсним саме третейського застереження є те що до цих позовів не застосовується така умова припинення розгляду справ передбачена у п.6 ч.1 ст.257 ЦПК та п.7 ч.1 ст.226 ГПК як перевірка дійсності, чинності та виконуваності третейського застереження до розгляду справи по суті, оскільки така перевірка і є розглядом справи (позову про визнання недійсним третейського застереження) по суті.

Не задоволення заяви про залишення позову без розгляду може бути підставою для скасування рішення місцевого суду див. постанови Касаційного господарського суду від 23.05.18 по справі № 910/21409/16, від 21.12.2018 року у справі № 913/17/18, від 05.02.2019 року у справі № 913/783/17.