Про неможливість оскарження ухвал суду про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду ( за судовою практикою станом на 09.07.2019 року )

Перегляди: 6545

Статтею 56 Закону України «Про третейські суди» передбачено апеляційне оскаржене лише ухвал суду про відмову у видачі виконавчих документів на примусове виконання рішення третейського суду. Частинами 3 та 5 ст.487 ЦПК також передбачена лише можливість оскарження ухвали суду про відмову у видачі виконавчого листа.

17.02.2016 року цивільна палата ВСУ у справі № 6-2743цс15 зробила висновок про те, що ухвали суду про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду не підлягають оскарженню, оскільки у ЦПК ( у редакції 2004 року) ці ухвали не включені до переліку ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду.

Після вищевказаного правового висновку ВСУ від 17.02.2016 року апеляційні та касаційні цивільні суди сформували єдину практику відмови у прийнятті або закритті провадження ( у випадку помилкового відкриття провадження) за скаргами на ухвали місцевих судів про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду, див., наприклад ухвали ВССУ від 02.03.2016 року у справі № 755/17167/15 , від 26.07.2017 року у справі № 755/7778/13 . від 25.10.2017 року у справі № 755/11358/16

У нової редакції ЦПК та ГПК ухвала про видачу виконавчого документу на рішення третейського суду також не включена до переліку ухвал, які підлягають оскарженню окремо від рішення суду ( див. ст.353 ЦПК, ст.255 ГПК). Відповідно до п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України, п.4 ч.5 ст. 260 ГПК апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Помилково відкриті провадження за скаргами на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду відповідно до п. 8 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24.10.2008 року підлягають закриттю.

Після набрання чинності нової редакції ЦПК апеляційні та касаційні цивільні суди продовжили практику застосування правового висновку ВСУ від 02.03.2016 року див., наприклад ухвали Київського апеляційного суду від 23.08.2018 року у справі № 755/14268/15 , від 07.12.2018 року у справі № 755/6330/16-ц, постанову Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 року у справі № 6-5656/11, ухвали Касаційного цивільного суду від 17.01.2019 року у справі № 796/186/2018 , від 25.01.2019 року у справі № 755/6330/16 , від 11.04.2019 року у справі № 755/9500/15 , від 13.05.2019 року у справі № 6-258/11 , від 20.06.2019 року у справі №751/1325/13

Посилання у ч.5 ст.487 ЦПК, ч.5 ст.356 ГПК лише на випадок оскарження, а у ч.ст.356 ГПК и на можливість апеляційного оскарження ухвали про видачу виконавчого документу не є нормою, яка зобов’язує суд розглянути цю скаргу, оскільки у п.4 ч.5 ст.357 ЦПК, п.4 ч.5 ст. 260 ГПК прямо передбачено повернення судом апеляційної скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвала про видачу виконавчого документу не міститься і у переліку ухвал , які можуть бути оскаржені у касаційному порядку ( ст.389 ЦПК, ст.287 ГПК) . Відповідно суд на підставі п.1 ч.2 ст.394 ЦПК або п.1 ч.1 ст.293 ГПК відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на цю ухвалу ( див. ухвалу Касаційного господарського суду від 16.04.2018 року у справі № 910/8253/17 ) або закриває помилково порушену справу див. ухвалу Касаційного цивільного суду від 17.01.2019 року у справі № 796/186/2018 .

В обґрунтування можливості апеляційного оскарження ухвал про видачу виконавчих листів на рішення третейського суду апелянти та господарські суди іноді посилаються на передбачене Конституцію України право на апеляційне оскарження, а також на рішення Конституційного Суду України 2007-2010 років.

Проте з останнього з цього питання Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року № 2-рп/2015 випливає, що встановлене у п.8 ч.3 ст.129 Конституції України можливість апеляційного оскарження рішень суду, крім випадків встановлених законами слід розуміти таким чином, що випадки неможливості апеляційного оскарження певних рішень (ухвал) суду можуть встановлюватися не тільки прямим приписом закону про неможливість апеляційного оскарження певних рішень (ухвал), а і - з урахуванням змісту пов’язаних між собою процесуальних норм.

Аналогічний висновок про неможливість оскарження ухвал, які не включені до переліку ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду та у випадку коли у заявника є можливість захистити свої права у іншій спосіб міститься у постанові Об’єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12.09.2018 у справі №752/1016/17.

Коментар застосування Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2010 року № 3-рп/2010 з цього питання надано також у п.п.23,24 ухвали Великої Палати ВС від 04.07.2018 року у справі №.623/3792/15-ц

У випадку прийняття ухвали про видачу виконавчого документу у боржника є можливість захистити свої права у іншій спосіб шляхом подання заяви про скасування рішення третейського суду, наслідком якого є видача виконавчого документу або шляхом подання заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, про що сказано в ухвалі ВССУ від 02.03.2016 року у справі № 755/17167/15 , ухвалах Касаційного цивільного суду від 17.01.2019 року у справі № 796/186/2018 та від 25.01.2019 року у справі № 755/6330/16 ,

Загальновідомо, що неможливе оскаржити окремо від рішення державного суду і виконавчий документ, виданий на це рішення. Цей виконавчий документ можливо лише визнати таким, що не підлягає виконанню за правилами ст.432 ЦПК або ст.328 ГПК України.

Розгляд скарг на ухвали про видачу виконавчого документу суперечить не тільки ст.56 Закону України «Про третейські суди», а принципам остаточності та визначеності рішення як складових верховенства права , оскільки

- надає боржнику права фактично двічі оскаржити рішення третейського суду: спочатку оскаржити рішення третейського суду, а потім оскаржити ухвалу про видачу виконавчого документу задоволення якої тотожне для заявника скасуванню рішення третейського суду.

- надає боржнику можливість фактично оскаржити рішення третейського суду не у 90 денний строк від дня прийняття рішення, а - у значно більший строк відрахований від дати прийняття ухвали про видачу виконавчого документу на рішення шляхом оскарження цієї ухвали

Оскарження ухвали суду про видачу виконавчого документу після оскарження рішення третейського суду суперечить і принципу процесуальної економії, оскільки підстави для відмови у видачі виконавчого документу співпадають з підставами для скасування рішення третейського суду ( див. ч.3 ст.51 , ч.6 ст.56 Закону України «Про третейські суди»), вимагає повторного розгляду одних і тих самих обставини, що відповідно до ч.4 ст 82 ЦПК та ч.4 ст.75 ГПК не потребує повторного доказування .

У справі № 623/3792/15-ц Велика Палата Верховного Суду оскарження ухвал, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду розцінює як прояв зловживання процесуальними правами (див. п.26 ухвали Великої Палати ВС від 04.07.2018 року у справі №.623/3792/15-ц http://reyestr.court.gov.ua/Review/75149540. Аналогічний висновок зроблений і в ухвалі Касаційного цивільного суду від 13.05.2019 року у справі № 6-258/11 http://reyestr.court.gov.ua/Review/81796184, у якої розглдалась скарга на ухвалу про видачу виконавчого листа на рішення третейського суду

Таким чином, з урахуванням змісту пов’язаних між собою процесуальних норм, Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року № 2-рп/2015 http://www.ccu.gov.ua/sites/default/files/ndf/2-rp/2015.pdf, ухвали Великої Палати ВС від 04.07.2018 року у справі №.623/3792/15-ц http://reyestr.court.gov.ua/Review/75149540 ухвала суду про видачу виконавчого документу на рішення третейського суду не підлягає апеляційному та касаційному оскарженню .