16.03.2012 відбувся з’їзд третейських суддів України – представників більш ніж 60 третейських судів

З’їзд прийняв резолюцію, у якій звернено увагу на те що третейський розгляд спорів ( арбітраж) є інструментом громадянського суспільства, що визнаний та підтримується у розвинених країнах світу, є ознакою демократії та високого рівня свідомості суспільства. Третейський розгляд спорів  відповідає нормам Типового закону ЮНСІТРАЛ «Про міжнародний торговий арбітраж» та  Арбітражного  регламенту ЮНСIТРАЛ – 2010.
У резолюції ідеться про негативну тенденцію згортання повноважень третейських судів на законодавчому рівні та на рівні застосування законів державними судами.  У цьому зв’язку наголошується на те, що обмеження компетенції третейських судів стримує розвиток громадянського суспільства, підриває міжнародний авторитет держави.
З’їзд  звернув увагу на неоднозначну судову практику застосування Закону України «Про третейські суди». Є випадки, коли державні суди визнають недійсним третейське застереження з посиланням на конституційне право особи  на звернення до суду за захистом , не враховуючи висновки зроблені у Рішенні Конституційного суду України від 10.01.2008 № 1-3/2008 року про те, що укладання сторонами третейської угоди не є порушенням прав позивача на звернення до суду за захистом , оскільки угода про передання справи на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Не обґрунтованим є і висновок у деяких рішеннях державних судів про те, що третейські суди не мають компетенції розглядати позови про визнання недійсним третейського застереження. Можливість розгляду третейським судом спорів щодо дійсності третейського застереження безпосередньо передбачена у частинах 7 та 8 статті 27 Закону «Про третейські суди».
В окремих рішеннях державних судів з посиланням на пункт 14 статті 6 Закону «Про третейські суди» міститься висновок про те , що спори за  позовами кредиторів (наприклад, банків) до споживачів виключені з компетенції третейського суду . Проте відповідно до пункту 14 статті 6 Закону «Про третейські суди» з компетенції третейського суду виключені спори щодо захисту прав споживачів. Згідно із статтею 16 ЦКУ за захистом порушеного права звертається до суду позивач. Відповідно банки-позивачі звертаються до суду за захистом свого порушеного права, а не права споживача, тому спори за позовами банків до споживачів є спорами про захист прав банків(кредиторів), які  не виключені з компетенції третейського суду.
Крім того не всі позови споживачів до банків (кредиторів ) за своїм змістом є позовами про захист прав споживачів. Ознаки спору щодо захисту прав споживача містяться у пункті 6 постанови Пленуму  Верховного суду України від 12.04.1996 року N 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».
Відповідно до статей  22 , 55 та 64 Конституції України право на обрання споживачем для свого захисту третейського суду не може бути обмежене або скасоване.
З’їзд рекомендує  сторонам цивільно-правових відносин  уважно знайомиться із всіма умовами договору та свідомо використовувати своє право на вибір суду, що розглядає спори, які виникають із укладених договорів.