ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД

Постійно діючий

12.06.2015 року у Київському регіональному відділенні Академії правових наук України відбувся Круглий стіл на тему «Розвиток альтернативних методів вирішення спорів – третейський аспект» організований Третейською палатою України

            12.06.2015 року у Київському регіональному відділенні Академії правових наук України відбувся Круглий стіл на тему «Розвиток альтернативних методів вирішення спорів – третейський аспект» організований Третейською палатою України. У роботі Круглого столу взяли участь голова та заступники Третейської палати України, судді Вищого спеціалізованого суду, Київського апеляційного господарського суду та місцевого суду, судді третейських судів, представники «Укрсиббанку», «Альфа банку» , «Ідея банку», «Універсал банку» , «Міжнародного інвестиційного банку», «Укрексімбанку».

            Учасники Круглого столу обговорили проект Резолюції Круглого столу , що містила питання компетенції державних та третейських судів розглядати спори про недійсність третейських застережень, компетенцію  третейських судів розглядати позови банків до споживачів банківських послуг, про неможливість розгляду апеляційних та касаційних скарг на ухвали місцевих судів про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів ,  про автономність третейського застереження ( дію третейського застереження  у випадку припинення або визнання недійсним окремих частин договору з третейським застереженням).

           Третейська палата України на Круглому столі обґрунтувала наступну правову позицію:

- при оцінці обставин третейського розгляду спорів державними та третейськими судами  можливе відповідно до п.3.2 Рішення Конституційного суду України від 10.01.2008 року у справі 1-3/2008  використовувати міжнародні правила арбітражу (Європейську конвенцію про зовнішньо торговельний арбітраж, Типовий Закон та Регламент ЮНСІТРАЛ) та рішення Європейського суду з прав людини  у справах де надана оцінка саме рішенням арбітражу,

 

- з українського законодавства та міжнародних правил арбітражу випливає, що державні суди не повинні розглядати позови лише з однією вимогою про визнання недійсним третейського застереження. Відповідно до ст.ст. 2 та 51 Закону України «Про третейські суди» розгляд вимоги про недійсність третейського застереження можливий  компетентним судом ( державним судом за місцем розгляду справи третейським судом)  у справі про  скасування рішення третейського суду або - іншим судом разом з іншою вимогою позивача , по суті договору з третейським застереженням,

 

- третейські суди мають компетенцію розглядати спори за позовом банку до споживачів банківських послуг. Пунктом 14 ст.6 Закону України «Про третейські суди» з компетенції третейського суду виключені спори щодо захисту прав споживачів, але не виключені спори щодо захисту прав банку. З третейського застереження у договорі банку із споживачем про розгляд усіх спорів, що виникають із договору можуть виникнути, як спори про захист прав споживачів, які виключені з компетенції третейських судів, так і спори про захист прав банку, які не виключені із компетенції третейських судів. Предмет спору визначається відповідно до ст.16 ЦКУ  за особою позивача та – за змістом позову. Спори за позовом банку до споживача про стягнення заборгованості є спорами про захист прав банку, які не виключені з компетенції третейського суду,

 

- Третейська палата України підтримує правову позицію ВССУ викладену у листі від 27.09.2012  вих. № 10-1358/0/4-12 ВССУ про неможливість апеляційного та касаційного оскарження ухвал місцевих судів про видачу виконавчих листів на примусове викання рішень третейського суду, оскільки законом передбачена можливість оскарження рішення третейського суду, а не його наслідків ( виконавчого документу ) . Оскарження виконавчого документу можливе лише за правилами визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

 

- третейські суди можуть розглядати справу, що виникла із договору, що припинив свою дію Припинення, наприклад договору поруки, не припиняє дію третейського застереження у договорі поруки, що випливає із ч.8 ст.12 Закону України «Про третейські суди» та міжнародних правил арбітражу.