ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД

Постійно діючий

Коментар Третейської палати України стосовно правової позиції Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 6-2074цс15

04.11.2015 року Верховним Судом України у справі № 6-2074цс15 ( доповідач суддя Сенін Ю.Л.) була розглянута заява фізичної особи – споживача банківських послуг про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 травня 2015 року, якою заявнику було відмовлено у задоволені касаційної скарги на рішення апеляційного та місцевого суду про визнання недійсним третейського застереження укладеного банком із споживачем після введення в дію змін до Закону України «Про третейські суди», яким з компетенції третейського суду виключені спори щодо захисту прав споживачів.

 За результатами розгляду заяви споживача Верховний Суд України у справі № 6-2074цс15 висловив наступну правову позицію :

« Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Наведене дає підстави для висновку про те, що положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», які містять заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної установи), поширюються на правовідносини з питань виконання, зміни, розірвання договору споживчого кредиту.

Отже, суди дійшли помилкового висновку про те, що заборона на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів не поширюється на спори про захист прав банківських установ, тобто спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем – споживач.»

Коментар ТПУ

Пунктом 14 ст.6 Закону України «Про третейські суди» з підвідомчості третейських судів виключені справи у спорах щодо захисту прав споживачів.

         Правове визначення справи про захист прав споживача прямо випливає із ст. 16 ЦКУ, яка має назву «Захист прав судом» та п.6 постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»:

відповідно до ст. 16 ЦКУ захист прав здійснюється шляхом подачі позову до суду,

     – відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» у справах про захист прав споживачів позивачем є споживач , який повідомляє у позові про порушення його прав споживача передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Аналогічна правова позиція міститься у пунктах 3 та 5 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року № 5 « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин » .

У правовій позиції Верховний суд Україні не визначив, за якою нормою права до спорів щодо захисту прав споживачів, які виключені із компетенції третейського суду відносяться «спори про захист прав банківських установ, тобто спори, в яких позивачем є банківська установа, а відповідачем – споживач».

             За визначенням Закону України «Про захист прав споживачів» банк не є споживачем. Спори про захист прав банку , де позивачем є банк, не виключені законодавством із компетенції третейського суду

         Також відомо , що законодавець при прийнятті Закону України № 2983-VI від 03.02.2011 року, яким з підвідомчості третейського суду були виключенні спори щодо захисту справ споживачів, не відносив до цих спорів спори , де споживач є лише учасником спору, а банк – позивачем . Верховна Рада України приймала цей закон за наявності двох альтернативних законопроектів: № 6670 про виключенні із компетенції третейського суду спорів за участю споживачів та – № 6670-1 про виключення із компетенції третейського суду спорів про захист прав споживачів. За результатами обговорення цих двох законопроектів Законом України № 2983-VI від 03.02.2011 року був прийнятий законопроект № 6670-1 про виключення із компетенції третейського суду саме спорів про захист прав споживачів, а не – спорів за участю споживачів див. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc2_5_1_J?ses=10007&num_s=2&num=6670&date1=&date2=&name_zp=&out_type=&id=

Крім того предметом регулювання норми про виключення із підвідомчості третейського суду певних спорів є правовідносини позивача , що звернувся з позовом до третейського суду, та третейського суду, а не правовідносини сторін за третейською угодою. За текстом пунктом 14 ст.6 Закону України «Про третейські суди» ця норма не встановлює саме «заборону» на укладання третейського застереження про розгляд спорів щодо захисту прав споживачів. У більшості третейських застережень банків передбачений розгляд у третейському суді всіх спорів, що виникають між банком та споживачем. Відповідно лише укладання третейського застереження про розгляд всіх спорів, які виникають між банком та споживачем не порушує права споживача.

Проте і при виникненні спору та його розгляді спору виключеного із підвідомчості третейського суду статтями 51 та 56 Закон України «Про третейські суди» передбачений інший спосіб захисту споживача – скасування рішення третейського суду або відмова у видачі виконавчого документу на це рішення, а не визнання недійсним третейського застереження

Аналогічні наслідки порушення правил підвідомчості встановлені і для загальних судів: не визнання угоди про розгляд спорів у неналежному державному суді, а скасування рішення прийнятого неналежним судом !

           Відповідно до нової редакції ст.ст.355, 360-7 ЦПК, п.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що загальні суди враховують висновки Верховного Суду України про застосування норм права , викладеного у його постановах прийнятих за результатами розгляду справ з подібними правовідносинами за відсутністю у справі інших мотивів (доводів) .

На відміну від раніше діючої редакції цих статей у новій редакції виключена обов’язковість правових висновків ВСУ для загальних судів.

       У спорах щодо визнання недійсними третейських застережень як таких що суперечать п.14 ст.6 існують мотиви ( доводи), які не розглядались Верховним Судом України у справі 6-2074цс15:

– про визначення предмету спору щодо захисту прав споживачів відповідно до ст.16 ЦКУ, п.6 постанови пленуму ВСУ від 12.04.1996 року № 5 , Закону України «Про захист прав споживачів».

– про позицію законодавця при прийнятті закону яким з підвідомчості третейського суду виключені саме спори щодо захисту прав споживача, а не спори за участю споживача

– Законом України «Про третейські суди» передбачені інші наслідки порушення підвідомчості спорів третейським судом: скасування рішення третейського суду або відмова у видачі виконавчого документу, а не визнання недійсним угоди про розгляд всіх спорів, що виникають між кредитором та споживачем у третейському суді

        Третейська палата сподівається, що ці доводи знайдуть оцінку в інших аналогічних справах загальних судів.