Наслідки введення у дію нових процесуальних кодексів для третейського розгляду 1. З нової редакції процесуальних кодексів виключені статті про обов’язковість судових рішень Верховного Суду України ( ст.360-7 ЦПК , ст.111-28 ГПК та інші ).
Відповідно із 15.12.2017 року державні суди у справах про визнання недійсним третейського застреження , про скасування рішень третейського суду , про видачу виконавчих документів на рішення третейського суду не мають підстав посилаться на правові висновки ВСУ про застосування п.14 ст.6 Закону України «Про третейські суди» як обов’язкові.
У цих справах державним судам потрібно надати власну оцінку наступним доводам щодо підвідомочості третейським судам спорів за участю споживача-відповідача. Висновок про виключення із підвідомчості третейського суду справ за участю споживача ( у тому числі відповідача за позовом банку) на підставі п.14 ст.6 Закону України «Про третейські суди» ВСУ зробив посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011. Цим рішенням встановлено поширення дії ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» на правовідносини банка-кредитора з позичальником–споживачем після укладання кредитного договору.
Проте ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» регулює правовідносини між кредитором та споживачем.
Пунктом 14 ст.6 Закону України «Про третейські суди» із підвідомчості третейського суду виключені справи у спорах щодо захисту прав споживачів, тобто виключені спори (правовідносини) щодо захисту прав споживачів, які виникають між споживачем та третейським судом. Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ці правовідносини не регулює.
За загальним правилом викладеним у ст.11 ЦКУ правовідносини виникають з певних дій особи. Правовідносини щодо захисту прав споживачів виникають між споживачем та судом. Відповідно до ст.ст.11,16 ЦКУ, п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» правовідносини щодо захисту прав споживачів виникають із зверненням споживача до суду за захистом. За відсутністю звернення споживача за захистом до третейського суду правовідносини щодо захисту прав споживачів не виникають.
Крім того Конституційний Суд України у справі № 15-рп/2011 припинив провадження за конституційним зверненням особи у питанні застосування ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Захист прав споживачів у суді» ( див п.2 резолютивної частини рішення КСУ) . Відповідно немає і підстав для висновку про те, що із Рішення Конституційного суду України у справі № 15-рп/2011 випливає заборона на розгляд справи за участю споживача у третейському суді.
2. Заяви про скасування рішення третейського суду та про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду подаються та розглядаються апеляційними судами (ч.3 ст.454 ЦПК, ч.2 ст.346 ГПК).
3. У новій редакції ЦПК не передбачена можливість поновлення строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду ( див ч.5 ст.454 ЦПК).
Частиною ч.7 ст.454 нового ЦПК передбачено, що «заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п’ятою або шостою цієї статті, повертається».
Проте у господарському суді у ч.3 ст.346 ГПК прямо передбачена можливість поновлення строку на подання заяви про скасування.
4. У новій редакції ЦПК не передбачена можливість оскарження рішення апеляційного суду про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду ( ч.3 ст.487 ЦПК).
У господарському суді така можливість прямо передбачена у ч. 3 ст.356 ГПК.
5. У новій редакції ЦПК відтворений принцип визначеності та остаточності судового рішення, якщо з дня його прийняття пройшов один рік. Частиною 2 ст.358, ч. 3 ст.394 ЦПК передбачено, що «незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне та касаційне оскарження суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки;
2) пропуску строку на оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
6. Відповідно до п 9 перехідних положень ЦПК та ГПК «справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.» Відповідно справи за заявами про скасування рішення третейського суду та про видачу виконавчих документів на рішення третейського суду повинні бути передані для розгляду апеляційними судами .
7. Відповідно до п 11 перехідних положень ЦПК та ГПК «заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу»
