Про оцінку державним судом неотримання рішення третейського суду при розгляді клопотань про поновлення строку на скасування рішень третейського суду
Відповідно до ч.ч.3,5 ст.454 ЦПК, ч.ч. 2,3 ст. 346 ГПК заява про скасування рішення третейського суду подається стороною третейської справи до апеляційного суду протягом дев’яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом. При цьому відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про третейські суди», ч.2 ст.52 Регламенту третейського суду при АУБ документи третейського суду відправлені стронам справи рекомендованими листами «вважаються такими, що отримані в день такої доставки, навіть якщо на цей час одержувач за цією адресою не знаходиться чи не проживає». На ці норми посилаються державні суди при оцінки клопотань відповідачів про поновлення строку на скасування рішень третейського суду з підстав не отримання ними рішень третейського суду ( див. постанови Касаційного господарського суду від 24.07.2025 р. у справі № 870/6/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/128776003, Касаційного цивільного суду від 03.04.2025 р. у справі № 795/310/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/126362682 , Касаційного господарського суду від 25.06.2024 р. у справі № 870/4/24 https://reyestr.court.gov.ua/Review/120246618 , від 18.10.20 22 р. у справі № 873/54/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/106976097 , ухвалу Касаційного господарського суду від 27.04.23 у справі №873/103/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110080473 з посиланням на відповідну сталу практику Верховного Суду .
Верховний Суд неодноразово наголошував, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).
У постанові Верховного Суду від 11.07.2024 року по справі № 4823/1041/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/120341889 про скасування рішення третейського суду можливість заявника бути обізнаним з рішенням третейського суду у справі про видачу виконавчого листа на це рішення третейського суду або при заміні стягувача визнав достатньою підставою для відмови у поновлення заявнику строку на оскарження рішення третейського суду, незважаючи на те, що заявник заперечував одержання рішення третейського суду , а у третейської справі не було беззаперечних доказів того , що саме заявник отримував рішення третейського суду.
. Також Верховний Суд у справі № 4823/1041/20 послався на принцип визначеності та остаточності судового рішення, викладений у ч. 2 ст.358 ЦПК, якою передбачено , що «незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд відмовляє у відкритті провадження у разі, якщо скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов’язки;
2) пропуску строку на оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Аналогічні посилання на ч.2 ст.358 ЦПК є і в інших справах, пов’язаних з рішеннями третейського суду , див. ухвали Верховного Суду від 12.07.23 року у справі № 751/6028/14, https://reyestr.court.gov.ua/Review/112174971, від 17.11.2022 р. у справі № 24/2021 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107509952, від 04.08.2020 р. у справі 755/20785/14 https://reyestr.court.gov.ua/Review/90872487 .