Про розгляд позовів громадян-споживачів до банків та позовів банків до громадян - споживачів у третейському суді

Перегляди: 24187

Як відомо з 12.03.2011 року введено у дію Закон України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейськими судам» № 2983-У1 від 03.02.2011 року. Цім законом з компетенції третейських судів виключені спори щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
         У зв’язку з цим виникло питання у якому порядку повинні розглядатися позови громадян споживачів за договорами, у яких сторони передбачили розгляд спорів у третейському суді?
         Для відповіді на ці запитання, на наш погляд, необхідно керуватися вимогами ст.27 Закону України «Про третейські суди» з якою вбачається, що у випадку наявності між сторонами домовленості про розгляд спорів у третейському суді питання компетенції третейського суду розглядати конкретний спір повинен вирішувати саме третейський суд
         Таким чином, за наявності між сторонами третейського застереження громадяни - споживачі, які вважають свої права споживачів порушеними, також повинні звертатися до третейського суду . У цьому випадку третейським судом відповідно до вимог ст.27 Закону України «Про третейські суди» буде розглядатися питання про компетенцію третейського суду розглядати поданий до суду конкретний позов громадянина - споживача, а саме: чи є переданий на розгляд третейського суду спір за поданим позовом спором щодо захисту прав споживачів чи ні . У випадку коли третейський суд прийде до висновку, що спір стосується захисту прав споживачів , цей спір не підлягає розгляду у третейському суді , позивач може звернутися за розглядом позову до державного суду.
       За відсутністю законодавчого критерію розмежування спорів щодо захисту прав споживачів від інших спорів третейський суд повинен керуватися доказами такого порушення наданими позивачами з урахуванням правової позиції щодо ознак спорів щодо захисту прав споживачів , яка викладена у Узагальненні ВСУ судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 7.10.2010.
          З цього узагальнення ВСУ випливає , що не всі позови подані громадянами-споживачами є позовами про захист їх прав.
          Вочевидь також, що позови банків до громадян – споживачів або інших позичальників банку , пов’язані з виконання ними кредитних договорів   не відносяться до позовів щодо захисту прав споживачів , тому що вони подаються банками до споживачів-позичальників на захист своїх прав за кредитними договорами або договорами забезпечення.
           Зараз у більшості випадків суди за наявності третейського застереження та заперечень відповідача щодо розгляду справи у державному суді залишають такі справи без розгляду с посиланням на п.6 ч.1 ст.207 ЦПК ( див., наприклад, Ухвалу ВСУ від 24.03.2011 р.) або на п.5 ч.1 ст.80 ГПК ( див. Постанову ВГСУ від 15.06.2010 р. та Постанову ВСУ від 21.02.2011 р. у справі № 1/6 пд).
            На наш погляд, такі справи повинні залишатися без розгляду також і на підставі ст. 27 Закону «Про третейські суди» , на яку є посилання у деяких рішеннях суду (див, наприклад Постанову ВГСУ від 23.02.2011 р. у справі № 3/126/10 ). Теоретично обґрунтування цієї підстави залишення справи без розгляду міститься і у наукових публікаціях ( див, наприклад, У.Воробель «Договір про передачу спору на вирішення до третейського суду як підстава залишення заяви без розгляду» –Підприємство,господарство право № 5 , 2011 р, що додається та науково-практичний коментар Закону України «Про третейські суди» за загальною редакцією Ю.В. Білоусова та П.В. Куфтирєва. Видавництво «Правова єдність», 2008 р.)      .
          Державним судам надано право здійснювати контроль за належним застосуванням права третейського суду визначати свою компетенцію у розгляді конкретного спору. Відповідно до ч.3 ст. 51 , ч.6 ст.56 Закону України «Про третейські суди» державні суди мають право скасовувати рішення третейського суду або відмовляти у видачі виконавчих документів на рішення третейського суду у випадку коли справа, у якій прийнято рішення третейського суду , не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

2011-07-06